Наш, не тільки Євро, Майдан!

Привіт усім! Почати я хочу з пояснення, чому я так довго не писала нічого нового. Я думаю, зараз всі знають, що відбувається в Україні. І тому я не можу просто залишатися осторонь, особливо, якщо я маю можливість бути активним учасником цих подій. Хочу трошки більше розповісти, що, власне, відбувається.

Україні НАРЕШТІ повстала! Бажання народу України було повністю проігнороване владою. І з цього все почалося. Встав Київ, Львів і ще багато небайдужих українських міст. Почався ЄвроМайдан. Всі стояли з прапорами ЄС та України. На Майданах не було жодного прапору політичних партій. Спочатку були студенти, потім до нас потроху почали приєднуватися інші. Ми стояли, слухали музику, скандували гасла і мали піднесений настрій. Минав другий тиждень Майдану, студенти потрохи роз’їжджалися, ніхто не чекав нічого особливого. Та тут стався переломний момент. Влада зробила те, чого не можна пробачити. Силовий розгін мирних мітингувальників, більшість з них – студенти!  Такого не очікував ніхто. І це вже згуртувало всіх! Прибічників і противників ЄС, Європу, США, та що там – весь світ! 

І що? Минув тиждень після силового розгону. Мирних учасників затримали і ще досі не відпустили, ніхто не відповів за цей злочин, а людей все більше. Європа готова відкрити кордони для простих українців, а натомість закрити їх для влади. 

Тепер все ще ЄвроМайдан очолила опозиція. І все поки мирно! Наш президент весь час тікає від українців і ще жодного разу не сказав нічого до мітингувальників. Він просто плює нам в обличчя. І сподівається, що все якось обійдеться. Пішли чутки, що він продав нас Кремлю. Не знаю наскільки це правда, але це вже було б справді занадто! 

Україна перебуває в “глибокому шоці” і ніяк не може з цього вийти. Наша влада дивує нас все більше. Це вже не 2004 рік, це все набагато гірше. Ніхто не хоче йти у відставку. Ну звісно, їм є що втрачати! 

В цьому і є величезна відмінність від України і всього “цивілізованого світу”. Чомусь наші наймані робітники не зважають на думку свого роботодавця, яким є український народ. 

В мене насправді стільки різних думок про все це. Але слів в мене вже просто нема. Я досі не можу повірити в те, що зараз відбувається. Я щодня все більше і більше обурююся. Як ми докотилися до такого стану? 

Якщо зараз наша революція вщухне, то ми підемо на дно. Хоча якщо оглянутися, то ми вже на дні. Країна на межі дефолту. Нас може врятувати лише ЄС. Хтось хоче в Митний Союз? Ви хоч розумієте, що це все таке? Росія сама на межі дефолту і повного краху. Та й почитайте історію, коли нам було добре під егідою Росії? Невже Ви хочете знову СРСР? Ніхто давно не розстрілював людей і не висилав нікого у Сибір? Я справді дивуюся таким “громадянам”. 

І ще хочу сказати про “наболіле”. Люди, які просто залишаються вдома і насолоджуються загальним страйком. Серйозно, Вам не соромно? Як Ви можете дивитися в очі тим, хто там стоїть і ризикує своїм здоров’ям? Ви в нас не вірите? Та це просто якась зрада, як на мене! Можливо, це занадто різко, але справді я вже не можу мовчати! Як може бути ТАКЕ байдуже? Це ж і ваше життя! Ми боремося і за Вас теж. А ви просто відпочиваєте вдома. Ну а якщо ви хочете жити як в Росії, то, може, варто вам туди просто переїхати?

Я, мабуть, буду закінчувати. Писати можна було б дуже багато. Але хто буде стільки читати? 🙂 

Тому люди, разом – і до кінця! Нам ТРЕБА перемогти! І все в нас буде чудово! 

З Вами була революційно налаштована Соня! 🙂