Пахощі французької весни

У Львові ось уже стартував фестиваль “Французька весна”, який триватиме майже до кінця травня. На жаль, лише сьогодні я мала нагоду долучитися до нього.

Для мене ця весна почалася з високої моди. А саме допрем’єрного показу фільму про легендарного французького кутюр’є Ів Сен-Лорана. Подія відбувалася у кінотеатрі “Планета кіно IMAX”. Окремо хотіла б подякувати команді кінотеатру за чудову організацію!
З перших хвилин фільм привернув до себе неабияку увагу. Та що там – він просто зачарував! На екрані молодий Сен-Лоран, за кадром невідомий поки голос, який плавно вводить глядача в сюжет фільму і ніби підводить до потрібних висновків.

Історія починається з кінця. Не зовсім зрозумілого спочатку для глядачів, ми могли лише здогадуватися що і до чого. Скажу чесно, я завжди люблю переглядати саме біографічні фільми. Кожну історію я намагаюся ніби пропустити через себе, зрештою, мене надихає кожна розповідь про геніальну людину. Ми ідеалізуємо своїх героїв і часто забуваємо, що за ними стоять люди. Просто люди з власним життям, почуттями, стосунками, проблемами також. І дуже часто геній дуже дорого платить за свій талант і то творче начало, яке сидить десь в ньому. Таким заздрять, їх не розуміють, намагаються всяко знищити, в них не завжди вірять. Кому побажаєш такого життя?
Це не просто фільм про чергового генія моди. Це глибока історія людини, яку стільки людей обожнюють, і так мало знають, що там всередині. Цей фільм треба обдумати, але в мене найкращі слова приходять саме зразу. Коли емоції зашкалюють, думки не можуть прийти до ладу, а ти сидиш з широко розплющеними очима і ніби літаєш десь дуже далеко.

Це не така собі “легка” французька історія про кохання. Все набагато глибше. В головному героєві я побачила не просто чудового маестро. Всередині жила слабка людина, якій було важко впоратися зі всім, що звалилося на голову. Ще зовсім юним Ів почав свій творчий шлях. Поки він займався відповідальною роботою, його молодість проходила повз нього. Варто зазначити, що талан сам по собі не виживе. Постійно потрібна допомога і підтримка. Тому поруч завжди був вірний друг та партнер П’єр.

Фільм, на правду, дуже сильний, емоційний.

Залишає по собі післясмак: трохи гіркуватий, але дуже вишуканий

. Особливою родзвинкою картини для мене стала французька мова. Вона настільки була там доречна і гармоніювала з фільмом.

Сен-Лоран зробив грандіозну революцію у жіночому гардеробі, а стрічка – революцію у моїй голові.

Чи раджу я цей фільм? Питання, мабуть, таки зайве. Його треба побачити. Я можу розповідати сотню разів, але лише один перегляд допоможе Вам відчути все те, що відчувала я.
Мені більше нічого додати. Як сказали б французи: “Bravo!”

20140409-191307.jpg

20140409-191330.jpg

20140409-191341.jpg

20140409-191400.jpg

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s