А ви пам’ятаєте як воно?…

А ви пам’ятаєте як воно? Без сепаратистів, бойовиків і терористів? Без ворога по сусідству? Без страшних слів?
Знаєте, життя воно іде по спіралі. Тільки от ніколи не думала, що історія вміє повторюватись так швидко.
Так хочеться прокинутись вранці з усвідомленням того, що все. Просто все погане закінчилось. Що АТО не гримить в голові страшним відгомоном. Що нарешті всі наші хлопці вдома. Живі і здорові. І ніхто більше не стріляє по них. Я не хочу більше бачити бойовиків і чути про георгіївські стрічки, які вони собі начепили.
Я хочу жити і будувати свою країну. Я хочу знати, що східний кордон під трьома замками. Я хочу подорожувати Європою. Я хочу забути слова бук, град, АТО, Росія… Я не хочу знати, якою ракетою можна збити літак.
Але коли я чую на відео, яке знімає місцева жителька Донбасу, що вона радіє “збитому літаку Київської хунти”, я вибухаю.
Скажіть будь ласка як з такими жити далі? Вони здають наших військових, вони з обіймами зустрічають бойовиків. Ви зможете з ними жити?
Я вірю, що в нас все буде добре. Ми ж не скаржимося на Батьківщину, ми її будуємо. Ми не шукаємо прихистку в інших держав, ми з ними співпрацюємо. Ми занадто мирні, щоб вводити свою армію в іншу державу. І ми занадто войовничі, щоб віддати комусь свою.
Ми – кістка в горлі. Нас вкусили, та не проковтнули. Ми сильні духом. Ми піднялась з попелу. Загартували дух і згуртувалися.
Від нас такого ніхто не чекав.

Просто декілька сумбурних нічних думок.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s