Усім привіт!

Останнім часом в мене зовсім нема часу на блог, та й мені вже не зовсім хочеться його вести так, як я це робила раніше. Якщо колись мені подобалося пробувати купу різних баночок і розповідати про це тут, то зараз вже значно менше часу і бажання, якщо бути зовсім чесною на це.

Звісно, баночки пробувати я не перестала, от сьогодні купила нову помаду 😉 Але про це Ви радше почуєте в Інстаграмі, ніж тут.

Я не впевнена зараз чи взагалі буду вести далі цей блог, але повністю закрити його якось не хочеться, тому вирішила щось написати.

А про що ще писати в кінці року, як не про той рік, який так швидко тікає.

А згадати є що 🙂

Січень 2018, здається, був не рік, а бодай 10 тому. Справді, цей рік був настільки насичений подіями, складний, трохи драматичний, але дуже крутий.

Важко навіть уявити, що він почався ще на Дуже радіо! А в мене відчуття, наче то було в іншому житті. Радіо плавно переросло в новий проект. До речі, перший в моєму житті новий проект, де я активно брала участь. Щоправда, далеко не останній 😉

Ох то була складна робота. В певний період я жила ним 24/7 і це без жодного перебільшення. Саме тоді я дуже чітко відчула, що потрібна комусь на роботі. І це неймовірне відчуття. Після цієї роботи я в своєму резюме сміливо додала пункт “стресостійка”. Закінчилося все так само швидко, як і почалося. Не зійшлися ми характерами і нічим тут не допоможеш 😉

Я пішла з одного сайту і потрапила на інший. Але тих 3 дні без роботи для мене були чимось нереальним. Я не звикла бути вдома, нічим не займатися і взагалі бути безробітною. На щастя, воно тривало не довго. Попри всі роботи цього року я ще й стала магістром журналістики. Ось і мій універ залишився позаду. Якось вкрай швидко і непомітно. Хоч останні два роки магістратури були вже умовними, більшість часу я присвячувала практичним заняттям на роботі, а навчання вже було трохи не в пріоритеті.

Далі я згадала свій телевізійний досвід у Твоєму місті. Перша онлайн трансляція на телебаченні. Ведучою я себе не ще пробувала, а якщо бути зовсім чесною, то мені ще треба добряче попрацювати або попрактикуватися, аби бути справді класною ведучою. Але то інша історія. Там я спробувала трохи нового, провела кілька прямих трансляцій, вперше познімала цікавий проект, але це теж була не моя робота.

До речі, загалом за цей рік я змінила 4 роботи!

Ми відкрили сайт, хоч було дуже шкода, але мусіли звідти піти. Проте, думка про те, що ми це можемо і ми це вміємо мене не покидала. Довгий час та думка жила в мені, але не формувалася до кінця. На все свій час.

І ось нарешті думка та план сформувався. Залишалося сформувати концепцію, назву та бізнес-план. Потроху ми зробили і це.

Власне, так ось швидко і непомітно на календарі грудень. Де той час пролетів цього року я досі, напевне, не знаю. Але чим більше подій, тим швидше час летить, що тут дивуватися.

Грудень був магічний. Чесно, це, мабуть, найчарівній місяць у моєму житті. Я долучилася до створення нереально крутої студії танцю I.CAN. До речі, то було так спонтанно і швидко, що я й не помітила, як минув час і як вже і відкриття відбулося. А там і перший місяць занять пролетів. На правах реклами, приходьте до нас і Ви зможете більше, ніж коли-небуть думали 😉

А ще трішки згодом ми запустили ВЖЕ. Мені досі в голові не вкладається, що ми це зробили. І хоч все в нас ще попереду, але ми стартували. Бо це завжди важко. Зробити перший крок, тим паче, коли він трішки неймовірний. Крок до свого власного сайту, до тої мрії, яка жила в мені все життя. Хоч я, мабуть, не до кінця її усвідомлювала, поки не спробувала. ВЖЕ – це щось нереально нове, круте, незвичне львівським медіям, бо як інакше? Не могли ми зробити черговий сайт з різними рерайтами, їх вже десятки. Ми зробили щось таке, чого нам бракувало, що ми самі читаємо, від чого ми самі кайфуємо.

Я отримую нереальне задоволення від того, що зараз роблю. Найкрутіше, що я щодня вчуся, шукаю щось нове, щось цікаве, щось, що допоможе розвинути те, в чому я зараз є. Ще рік чи два тому я амбітно пробувала поєднати дві роботи, але нереально провалила це прагнення. Зараз в мене 3-4 різних роботи і я нереально щаслива.

Нехай і маю трішки менше вільного часу і зовсім трішки більше думок перед сном 😉

Цей рік мене змінив. Напевне, найбільше за все моє життя і доволі різко. Якщо згадати, якою я була рік тому, то вже була інша людина. Зеленіша, наївніша, емоційніша і ще багато-багато всього 😉 Але попереду ще більше, крутіше, впевненіше – я відчуваю, що цього року буде ще краще. Навіть не хочу загадувати що саме, нехай це буде сюрпризом 😉

Вийшов в мене нереально спонтанний та хаотичний пост, але я дуже хотіла щось таке написати, а коли, як не зараз, чи не так?

Хтозна, який пост і де я писатиму через рік 😉

З любов’ю, Ваша Соня 🙂