А ви пам’ятаєте як воно? Без сепаратистів, бойовиків і терористів? Без ворога по сусідству? Без страшних слів?
Знаєте, життя воно іде по спіралі. Тільки от ніколи не думала, що історія вміє повторюватись так швидко.
Так хочеться прокинутись вранці з усвідомленням того, що все. Просто все погане закінчилось. Що АТО не гримить в голові страшним відгомоном. Що нарешті всі наші хлопці вдома. Живі і здорові. І ніхто більше не стріляє по них. Я не хочу більше бачити бойовиків і чути про георгіївські стрічки, які вони собі начепили.
Я хочу жити і будувати свою країну. Я хочу знати, що східний кордон під трьома замками. Я хочу подорожувати Європою. Я хочу забути слова бук, град, АТО, Росія… Я не хочу знати, якою ракетою можна збити літак.
Але коли я чую на відео, яке знімає місцева жителька Донбасу, що вона радіє “збитому літаку Київської хунти”, я вибухаю.
Скажіть будь ласка як з такими жити далі? Вони здають наших військових, вони з обіймами зустрічають бойовиків. Ви зможете з ними жити?
Я вірю, що в нас все буде добре. Ми ж не скаржимося на Батьківщину, ми її будуємо. Ми не шукаємо прихистку в інших держав, ми з ними співпрацюємо. Ми занадто мирні, щоб вводити свою армію в іншу державу. І ми занадто войовничі, щоб віддати комусь свою.
Ми – кістка в горлі. Нас вкусили, та не проковтнули. Ми сильні духом. Ми піднялась з попелу. Загартували дух і згуртувалися.
Від нас такого ніхто не чекав.

Просто декілька сумбурних нічних думок.

Тяжчий зараз час для нас. Постреволюційний. Знаєте, прочитала чудову думку про нас, українців. Ми прекрасні воїни, партизани, дисиденти та інші повстанці. Ми класно повалюємо погану владу. А що далі? Ми споконвіків не мали своєї держави, своєї влади. У нас була країна, мова, традиції, культура. І ці речі в нас чудово розвинені. А держави не було. І зараз це дуже добре помітно.

Ми не вміємо працювати з владою. Ми вміємо тільки її валити. За перші, навіть найнезначніші промахи, ми готові знову брати вила в руки і йти викидати всіх з їхніх владних крісел. А далі?

Вже не раз чула заклики, мовляв, ось наша влада нічого не робить, треба робити революцію. Ну припустимо ми навіть знову повалимо цю владу. А от що робити далі? Кого ставити натомість? Хтось про це взагалі думає?

У владу пішли не ті люди. А вибачте, а де ж ті люди? Чому вони не набралися сміливості і не взяли на себе всю відповідальність за країну в такий тяжкий момент і не зробили все правильно? Ну справді, де вони всі?

Знайшли відмазку, що вони не підуть в той уряд, бо там не ті люди. Це так легко і примітивно. Просто відмазатися. Сказати, що там не так і я туди не піду. А ти піди. Піди і зроби, щоб було так! Втекти ж легше набагато.

Країна розвалена і розкрадена. Ось з цього треба починати. Я нікого не захищаю, але варто хоча б подякувати тим, хто взявся за нас і нашу державу.

Критикуймо теперішню владу, не даваймо їй розслабитися і перетворитися на януковичів – це так. Але ж просто кричати гасла і кликати людей на революцію, це просто безвідповідально і нерозумно. Ну або такі речі говорять підставні чи заслані особи. Тому попрошу всіх: добре думайте що, де і навіщо Ви говорите. Слово – це страшна сила. Не можна цього забувати.

Тільки конструктивна критика. Щось не подобається – кажи. Але зразу ж кажи альтернативу. Що зробити, аби не було так як є. Чим зарадити. Інколи прості люди можуть сказати дуже розумні речі.

Перестаньмо нарешті боятися всього і всіх. Ми маємо право говорити. Говорити мудро і по суті. Треба перестати вірити у якусь святу владу. Та зрозумійте нарешті будь-яка влада – це ті самі люди, що й ми з вами. Ніхто не є святим. Кожен потребує підтримки, критики, розумних, мудрих рішень. Зрештою, простої людської допомоги. А то ми звикли чекати від влади якоїсь манни небесної і сваримося з ними через те, що вони нам її не дають. А ми в той час сидимо собі десь кожен сам по собі. Зайнятий своїми власними справами.

Почнімо допомагати одне одному і своїй державі самі. Зрештою, контролюймо нашу владу. І тоді будь-яка влада буде нормальна! Бо саме ми її розбещуємо. Даємо необмежену владу над нами. Це не боги з Олімпу, це такі ж люди як і всі.

 

Україна переживає важкі часи. Вперше за всю незалежність наш “братній” народ відкрито оголосив війну. Хочеться наголосити на слові відкрито. Поясню чому. 23 роки Росія веде проти нас різного роду війни. Це і інформаційна, і прихована війни.
Кремль, мабуть, вщет заповнений Гітлерівськими ідеями, думками, книгами. Здавалося б, ХХІ ст., у всіх є Інтернет, ніхто не вірить у нахабну брехню, але ж ні. Росія двадцять рокіів готувала ґрунт для нападу. Її “п’ята колона” в нашій державі не те, що є, вона процвітає, як ніде інде.
Увесь світ стоїть на вухах через ситуацію в Криму. Росія тут виглядає як справжній українець: “як не з’їм, то понадкусую”. Сучасний Путін – це якась суміш Гітлера зі Сталіним, фашиста з КГБістом.
Згадаймо історію. За декілька років до розпаду СРСР замість того, щоб займатися економікою країни, виходити з кризи, влада вводить війська в Афганістан. Навіщо? Всім добре відомо, що війна, – це коштовна і дорога річ. Чи може собі дозволити дорогу війну країна, яка перебуває на межі розвалу? СРСР іде ввабанк. І зазнає гучного і величезного фіаско. Імперія, яку здавалося, ніхто і ніщо не зможе розвалити, раптом розпадається сама. Звісно, причин було багато. Але одна із них – великі імперські замашки Росії.
А одна з причин війни доволі проста. Відволікти. Населення від того, що у магазинах продуктів нема, але зате наша доблесна армія воює за нашу “родіну”. Коли половина чоловіків у селі поїхали на війну, то якось побутові проблеми сприймаються по-іншому, правда? Але війна вічно тривати не буде, а проблеми побутові повертаються знову і знову.
А тепер погляньмо на сучасну Росію. Велика і могутня федерація з замашками імперії. Яка ніяк не може вивчити одного простого правила: імперії довго не живуть.
Мені здається, що сучасна Російська Федерація повторює не одну, а зразу декілька помилок. Для початку щодня і щохвилини постійне зомбування населення, втовкмачування ідеї братнього народу, або що ще краще так званого старшого брата. Хоча людина, яка хоч трошечки знає історію, розуміє, що це абсурд. В Москві, вибачте, вовки бігали, коли Київська Русь була однією із наймогутніших держав тогочасного світу. Який старший брат?!
Ну і про “п’яту колону” сусіди наші не забувають.
Постійне намагання розсварити народ України. Міф про страшних бендерівців у Львові, яка вбивають росіян, на жаль, працює надзвичайно. На Сході чи в Росії це повторюють як мантру якусь. З власного досвіду скажу, що швидше навпаки в тому самому Криму, мене зустрічали непривітно, розмовляли через зуби і ніяк не могли дочекатися, коли я заплачу їм побільше грошей і поїду назад. То про яких взагалі бендерівців може йти мова?
Далі російське телебачення чудово проводить інформаційну війну. І треба визнати виграє. Взагалі російські ЗМІ – це гарний приклад пропаганди в сучасному світі. Один лише Дмитро Кісельов чого вартий. І щонайгірше на Сході та Півдні України дивляться ці канали і вірять їм! Мені важко зрозуміти, як зараз можна дивитися лише Росія-24 і думати, що це істина в останній інстанції?
І ось так щодня путінська пропаганда промиває мізки і без того проросійським громадянам України. Їм показують жахи про страшну Європу і Захід. А при тому мовчать про страшні речі, які кояться в Росії.
І щонайгірше, є частка росіян, які підтримують Путіна в політиці щодо України. Вони не можуть зрозуміти, як хохли мали нахабність вийти з їхнього рабства. Вони звикли відчувати вседозволеність, відчувати себе королями світу. Вони не хочуть усвідомлювати, що Україна – це самостійна і незалежна держава. Була, є і буде такою. А Росія – імперія. Була, є і за словами різних експертів вже такою не буде.
Кажуть, що росіяни нас підтримують у нашій боротьбі за незалежність. В країні 200 млн населення. Нас підтримало приблизно 100 тисяч людей. Я розумію, що в них там ОМОН, Путін і все таке. Але в нас був Янукович, “Беркут” і снайпери. Ми пройшли вогонь і воду. У всіх значеннях цих слів. Ми поховали сотню людей, а три сотні досі пропали безвісти. І все для чого? Щоб прийшов якийсь Путін і придумав собі, що Україна буде його?
Вибачте, але ми вам не по зубах. З нами правда, сила і воля. А ще весь світ за нашими плечима. І нам Бог помагає.

Мені просто не віриться, що вже нарешті весна. Це була, мабуть, одна з найважчих зим у моєму та й не тільки житті. І це усвідомлення, що вона завершилася, якось дає полегшення. Таке маленьке і зовсім незначне.
Чому? Тому що наш сусід Росія – загарбник, який мріє про нову-стару імперію з Уккраїною в її складі. Тому що в Криму – безліч іноземних військових. Тому що ми самі по собі. Тому що ми не є членом ані НАТО, ані ЄС. Ви не подумайте, я жодним чином не звинувачую ні ЄС, ні США. Ми самі винні у всьому, що в нас зараз відбувається. Мені особисто дуже приємна і зворушлива вся підтримка Заходу.
Зразу видно, хто нам друг і брат. Я ніколи не була прихильником ідей “русского мира” чи “старшого брата”, але ті, хто був, будь ласка добре подумайте і розплющіть нарешті очі. Які бендерівці у Львові, а які брати в Росії. Я просто не можу не писати про все це.
Мені таке дивно. Але, може, тому що я живу у Львові. А ще майбутня журналістка і не так просто ведуся на такі заяви. Хоча, до речі, дякую тій інформаційній війні, яка ведеться, завдяки ній я тепер добре навчилася перевіряти всю інформацію і не вірити на слово чи одному лише джерелу. В житті знадобиться.
Знаєте, я взагалі думаю, що в нас в головах такий потужний переворот стався, що Путіну і у страшному сні не насниться.
Ми сильні, ми свідомі, ми нація, ми народ. Ми не здаємось, ми горді, що ми українці, ми всі одне за одного, ми європейці. Ми не боїмося і не панікуємо. Ми своїми руками творимо своє майбутнє. В нас нема і не буде більше божків і царьків. Забудьте!
Я – українка і я цим пишаюся!

Другий день весни, на жаль, не приніс нам нічого теплого і хорошого. А що вона нам принесла зараз спробуємо розібратися.
В Україні все напружено спокійно. Відбуваються мітинги за чи проти введення російських військ в Україну. Мабуть, не варто казати, що останні малочисельніші. З’являються звернення росіян, які проживають в нашій країні, до Путіна з закликом НЕ захищати їх і залишити їх в спокої. Просто зараз варто зрозуміти, що насправді це була лише така собі відмазка і прикриття. Ну не потрібні Путіну ні українці, ні росіяни. Його цікавить лише власне его, але не прості люди.
Подумайте, що ми зробили? Ми всього лише тиждень спробували стати самостійними і незалежними, а також продовжили вести переговори з ЄС, і що? Росія під незрозумілим приводом вводить війська! Нам не можуть пробачити, що ми боремось за свою незалежність, волю, територію, те, що ми не хочемо бути сировиною для Путіна. Зауважте, не для Росії, не для росіян, а саме для Путіна.
Запитаймо самих росіян чи так добре вони живуть? Чи задовольняє їх ситуація, яка склалася в Росії? Зрештою, чи хочуть вони цієї війни з Україною? Путіну варто розібратися спочатку в своїй країні. Насправді там така ж катастрофа, а то й гірша, ніж в Україні. І Межигір’я там теж є і не одне, а то й більше. Війна – це дорого! Росія заледве пережила Олімпіаду. Чи витримає вона ще й війну? Не знаю.
А взагалі, треба подякувати, що все так склалося. Серйозно. Подивіться на нашу країну. Чи була вона колись така єдина? Коли ще Львів говорив російською, а Донецьк -українською?
Ото ж бо й воно. Зараз треба вистояти і перемогти, а далі будувати НАШУ рідну країну і рухатися далі.
Крим, ми з вами! Ми одна країна, ми одна сім’я! Ми переможемо! Разом ми дуже сильні!
Слава Україні!

З першим днем весни і з першим днем остаточного божевілля Росії. Ну що, друзі, революція триває, якщо це все ще революція. Недарма казали, що рано радіти, рано. Знаєте, нутром чула, що це ще не кінець. Ще не всіх людей оплакали, жалоба ще не закінчилась, а вже знову треба ставати на захист своєї країни.
Хто ще не знає, РОСІЯ ОФІЦІЙНО ОГОЛОСИЛА НАМ ВІЙНУ! Не “бендерівці” захопили весь півострів Крим та Схід України. Вже навіть прості люди, які свято вірили Росії, починають розуміти, що це не наші брати, – це окупанти!

Зараз вони вже відкрили другий фронт. В Харкові захопили ОДА. Постраждали близько 90 людей. Коли майданівці захоплювали ОДА, не страждало стільки людей.
Донецька міськрада відмовилася визнавати владу в Києві. Під час мітингу там вивісили російський триколор.

Згадайте, що Росія – одна із гарантів безпеки і суверенітету України, коли ми відмовилися від ядерної зброї. Ну не щастить нам з “гарантами”.

Європа, Америка за нас і проти Росії. Я просто не розумію, що ж це таке тоді? Навіщо Росії це все? Рада безпеки ООН збиралася вчора щодо ситуації в Україні, сьогодні також скликають позачергове засідання.

Запам’ятайте: Україна боронитиме свою територіальну цілісність! Ми вибороли волю, ми виборемо і незалежність, і територіальну цілісність!
Слава Україні!